Пам'ятки
Консультації та пам'ятки
Пам’ятка добрих батьків
-
Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти. Або такою, як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.
-
Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї робиш. Ти дав дитині життя – як же вона може віддячити тобі? Вона дасть життя іншому, той третьому: це незворотний закон вдячності.
-
Не зганяй на дитині свої образи, щоб в старості не їсти гіркий хліб. Бо, що посієш, то й пожнеш.
-
Не ставтесь до дитячих проблем зверхньо: ноша життя дана кожному згідно його сил і будьте впевненими, що дитині її ноша не легше, ніж Вам ваша. А може й важча. Бо в дитини ще нема звички.
-
Не принижуй!
-
Не мучте себе, якщо не можете щось зробити для своєї дитини. Мучте, якщо можете і не робите.
-
Для дитини зроблено мало, якщо не зроблено все.
-
Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій дитині те, що не хотів би, щоб інші зробили твоїй.
-
Люби свою дитину будь-якою: бездарною, безталанною, дорослою. Спілкуйся з нею, тішся.
Пам’ятка для батьків
«Ваша дитина не краща і не гірша, вона – інша»
Не можна:
-
Думати, що ваша дитина найкраща та найздібніша. Вона не краща і не більш здібніша ніж у когось іншого. Вона – інша.
-
Ставтесь до дитини так, як до «Банку», куди батьки «складають» свою любов і турботу, щоб потім отримати її з відсотками.
-
Чекати від дитини вдячності за те, що ви її народили. Вона про це вас не просила.
-
Використовувати дитину, як засіб досягнення своїх (нехай і гірших – але ж своїх) цілей.
-
Покладати надії на те, що дитина обов’язково прийме ваші погляди на життєві установи (вони ж генетично передаються!)
-
Ставитися до дитини, як до людини, яку батьки «ліпили», як їм заманеться.
-
Всю відповідальність за виховання покладати на вихователів чи бабусь, або на «методичні поради».
Потрібно:
-
Сприймати дитину такою, якою вона є, щоб у будь-яку хвилину вона була впевнена у вашій любові.
-
Намагатися зрозуміти, про що думає, до чого прагне, чому поведінка є такою, а не іншою.
-
Підтримувати в дитині переконання, що вона здатна на все, якщо сама буде впевненою у своїх силах і намагатиметься активно діяти. Особливо це потрібно, якщо дитина від природи сором’язлива і не прагне бути лідером.
-
Не намагатися «формувати» дитину, жити з нею одним спільним життям, бачити в ній особистість, а не «об’єкт виховання». Вислухати її точку зору на події і ненав’язливо висловлювати своє ставлення до цього.
-
Частіше (але не часто) згадуйте, якими ви були у цей вік. Але не нав’язуйте свої погляди – часи змінилися і життя стало зовсім іншим.
Пам’ятайте, що вашу дитину формують не ваші слова, а ваш особистий приклад, ваша поведінка, душевна доброта. Зверніть увагу на те, що дитина завжди поважає відвертість, але не сприймає неповаги до себе.
